Маловисківська 
Росте людина... її життя починається світанком душі –
Дитинством. Залишається воно у пам'яті, як потаємне і світле. І скільки б не пройшло років, берег Дитинства притягує до себе, повертає до найвіддаленіших куточків людської пам'яті.
Скільки різних свят пройшло в шкільній родині за час навчання учнів з першого до одинадцятого класу?.. Деякі з них промайнули без уваги, з інших залишились фото- фрагменти, і лише свято прощання зі школою залишиться в пам’яті випускників та їх батьків і учителів назавжди.
Усе повторюється – радість і печаль ,
У нас в житті усе ще може бути –
Від перших «Здрастуй», до гірких «Прощай»,
І лиш дитинства світ не повернути .
І дощ, і сніг, і щастя, і журба –
Все буде ще не раз в житті людини,
І тільки випускний , святковий бал
У кожного із нас один – єдиний.
Ось такий, єдиний і неповторний бал пройшов у випускників Олександрівської загальноосвітньої школи.
Алеєю до СБК ідуть юні, усміхнені вчорашні 11-класники, а у залі будинку культури яблуку ніде впасти: зібралися односельці, щоб насолодитися спогляданням юності і краси, щоб сказати щире напутнє слово випускникам.
Бал вийшов наславу: і сльози бриніли в очах присутніх від щирих слів дітей про учителів, і сміх лунав, коли читали випускники власні характеристики на учителів.
Та нікого не залишили байдужими дитячі посвяти батькам. Коли ж матері постелили дітям рушники, прозвучала пісня, співали два сивочолі чоловіки «Пісню про рушник» так талановито і задушевно, так майстерно, як тільки можуть це зробити музиканти- професіонали. І дякував зал оплесками Лойтрі А. Л. та Бровченку .
Бал закінчився, але в памꞌяті, мабуть, залишиться надовго, бо вже прозвучали слова прощання, і музика вальсу відлунала, а жоден глядач не полишав залу: там, де панує щире добре слово, хочеться побути якнайдовше.
Директор Олександрівської ЗШ Сергій Щербак.
.jpg)
