На урочистий захід зібралися мешканці села, члени родин загиблих воїнів, участь у зібранні  взяли міський голова Юрій Гульдас, секретар міської ради Леся Постолюк, заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Алла Жовтило.

Алея слави – це данина вічної пам’яті та глибокої вдячності мужнім синам нашої громади,які віддали своє життя за свободу, незалежність та мир в Україні.

   У рамках створення безбар’єрного середовища у Маловисківській громаді  у м. Мала Виска працівниками КП «Мала Виска МКП» проводяться роботи згідно розробленого маршруту «Вулиця Центральна-міський парк-лікарня».

Комунальники здійснюють пониження рівня тротуару для безперешкодного просування вулицями міста осіб з інвалідністю та людей на візках.

Нині проведено такі роботи  біля магазинів «Реал»  та «Подарунок» у мікрорайоні «Вись»  у м.Мала Виска.

Ідея Свята Героїв виникла у середовищі українських націоналістів. Уперше офіційно воно було запроваджене постановою ІІ Великого Збору ОУН, який відбувся у квітні 1941 року в Кракові.

Дата 23 травня була вибрана не випадково. У травні за суперечливих обставин загинув ідеолог українського самостійництва Микола Міхновський. 23 та 25 травня були вбиті лідери українського визвольного руху Євген Коновалець та Симон Петлюра.
Свято Героїв під час Другої світової війни та після її завершення відзначали учасники визвольного руху.

Цього дня члени та юнацтво ОУН проводили закриті святкові зібрання (сходини). Кімнату, в якій відбувалися подібні заходи, прикрашали прапорами та портретами Міхновського, Коновальця та Петлюри. Передбачалося дотримання певного церемоніалу, складовими якого було вшанування пам’яті полеглих героїв хвилиною мовчання, зачитування наказу крайового провідника, виголошення коротких промов та складання присяги новими членами організації. Такі сходини зазвичай тривали до півгодини.

Для широкого загалу, де було можливо, проводилися «масові» святочні зібрання. Біля могил місцевих героїв збиралися люди, співали гімн України, марш «Зродились ми великої години», виголошували промови. Цей день був особливим у середовищі української діаспори, яка популяризувала тяглість української військової традиції та героїзм воїнів від часів Давньої Русі, козаччини до двадцятого століття, наводячи приклад Української Галицької армії, Січових Стрільців, Армії УНР, ОУН та УПА. Пам’ять про полеглих героїв, знакові битви вони вважали потужним мобілізаційним та патріотично-виховним чинником, який мотивував до боротьби за незалежність наступні покоління.

Наразі свято не є офіційним, але традиція вшанування героїв 23 травня міцнішає. Особливо, з огляду на те, що з 2014 року українці відстоюють територіальну цілісність та право на вільний вибір розвитку своєї держави у війні з Російською Федерацією, яка анексувала Крим та окупувала частину Донбасу. На жаль, ряди героїв, які віддали своє життя в останні шість років, поповнюється чи не щодня.Наш обов’язок берегти пам’ять про них.

За матеріалами Українського інституту Національної пам’яті